Невиправна оптимістка Людмила Охріменко

Творча зустріч-презентація з харківською волонтеркою і письменницею Людмилою Охріменко – володаркою  відзнаки за найкращий роман на воєнну тематику («Оскар») Міжнародного конкурсу «Коронація слова» (2021 рік), лауреаткою премії імені Миколи Томенка за книгу «Волонтерські історії» (2023 рік) відбулась у  Сторожинецькій центральній бібліотеці.

Мисткиня з Харкова представила кілька своїх видань, серед яких «Пригоди мухи в окропі на окупованій території»(перевидання 2023 р.), «Волонтерські історії 2014-2022» (2023 рік), «Оскар»(2021 р., перевидання 2023 р.), «Далека блакитна далечінь», (2024 р.), «Люлечки – дарувальники снів», (2024 р.).

Творча робота триває. До друку готується 3 книжки.

«Далека блакитна далечінь» була написана у 2023 році, а видана цьогоріч. Вона складається з повісті та п’яти оповідань, написаних у різні роки.

«Для людей старшого покоління це буде книжка-спомин про те, що з ними було, а для молоді — це книжка-шок про те, що являв собою насправді «чудовий і прекрасний» Радянський Союз», — зауважила авторка.

Збірка оповідань «Волонтерські історії» (2014-2022 роки) написана й вийшла друком у 2023 році. За цю книгу, як за найкраще видання короткої прози, Людмилі Охріменко було присуджено звання лауреатки премії імені Миколи Томенка. Як розповіла письменниця, збірка складається з двох частин. Перша — це історії про її власні волонтерські поїздки у період із 2014-го по 2017 роки. Друга — історії, які відбулися після 24 лютого 2022 року. 

«Муха в окропі на окупованій території», зазначає авторка, це «жіночий роман» про події, які відбуваються в Горлівці у 2015 році. Три подруги, які змалечку довіряли одна одній усі свої секрети, опиняються в окупації у рідній Горлівці. Жінки рятують українських воїнів і дають їм можливість повернутися на підконтрольну Україні територію. Їхня дружба зазнає випробувань, адже кожна обирає свій шлях. 

Роман «Оскар» присвячений подіям на Донбасі, які відбувалися у 2014 році. Це історія українського розвідника, кримського татарина, який потрапив у полон на початку 2015 року і самостійно вибрався з нього. Прототип головного героя сам вийшов на зв’язок із письменницею і спонукав її до написання книги. Але й роль інших персонажів роману, яких заведено називати другорядними героями, і їхніх прототипів у реальній боротьбі з окупантами Людмила Охріменко не береться називати менш вагомою.

Біографічна довідка

Людмила Охріменко народилася в козацькому краї, на Дніпропетровщині, але тривалий час жила у Криму, потім переїхала до Харкова. Людмила Леонідівна, має три вищі освіти, дві – з відзнакою. Писати почала ще у дитинстві, але вважала свою творчість аматорством. Займалася бізнесом. Багато років пропрацювала  на державній службі.

2014 рік змінив життя України та її особисте. Зайнялася волонтерством і активною літературною працею. Жіночі романи авторства Людмили Охріменко легко знаходили читача. Але згодом взялася за написання творів на воєнну тематику.

Невиправна оптимістка, яка вважає, що дива трапляються там, де їх ретельно і наполегливо створюють працьовиті люди!