“Мої музи…”

В рамках IV обласного книжкового фестивалю «БукФест» у затишній залі Сторожинецької центральної бібліотеки відбулась невипадкова зустріч з поетом, публіцистом, літературознавцем, журналістом, громадським діячем, Членом Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників – п. Любомиром Стринаглюком.

Любомир Стринаглюк – різностороння особистість, та все ж поезія у його житті займає особливу нішу, бо, на переконання п.Любомира, вона – вершина мовотворчості. Він є автором поетичних збірок «Медовий кумир» (1998), «Бентежні видива» (2012) та публіцистичної книги «Знаки часу. Розпізнавання. Небезпечні символи для нашої віри» (2016). Її продовженням стало видання 2017 р. під назвою «Знаки часу. Тлумачення». У 2022 р. вийшла з друку ще одна поетична збірка «Таємні дотики».

У дружній затишній атмосфері Любомир Стринаглюк презентував свою нову поетичну збірку «Докричатися до живих» (2025р.), з якої читав учасникам зустрічі чимало поетичних рядків. Присутні почули і декілька поезій із нової збірки, яка лише готується до друку.

Під час спілкування з аудиторією п.Любомир щиро відповідав на численні запитання:

• Пане Любомире, назва Вашої нової книги – «Докричатися до живих». До кого Ви намагаєтеся докричатися і що найперше хочете сказати?
• Ви різнобічна особистість – поет, публіцист, літературознавець, журналіст, громадський діяч. У якій із життєвих ролей почуваєтеся найкомфортніше?
• У Вашій поезії очевидне поєднання смутку й світла, війни й надії. Як Ви знаходите рівновагу між цими полюсами у віршах?
• Ваші вірші, сповнені болем, втратами, проте водночас – світлом і красою. Як народжується таке поєднання?
• Чи пам’ятаєте Ви свій перший вірш і кому він був присвячений?
• Що спонукало Вас писати вірші?
• Чи не плануєте писати прозові твори?
• Яке місце займає метафора у Вашому поетичному світогляді?

” Не помилюся, коли скажу, що метафора займає центральне місце в моїй творчості, ба більше – в моєму світогляді, світосприйманні. Люблю яскравість у всьому, але не терплю позлітковість. Метафора допомагає видобувати з копалень особистого досвіду справжнє світло краси. Люблю глибину думання і відчування. Метафора й тут стає у пригоді, бо змушує замислитися і поглиблює гаму переживань. В дитинстві я був емоційним, надміру вразливим хлопчиком. З роками ж навчився гамувати емоції, вибудував захисні панцирі, щоб менше боліли стусани реальності, виховав у собі мужність, щоб гідно тримати удари долі, але я не заперечив своє дике єство, не задушив свою внутрішню дитину, тому стримана емоційність метафори теж дуже притаманна моїй поетиці. Точність, вивіреність і композиційна стрункість – дисциплінують, це пояснює мою вірність силабо-тоніці. Стараюся, щоб слова, котрими послуговуюся, максимально точно відтворювали задум. І були влучними. Потрапляти в ціль – важливо, і в житті, і в творчості”.

Таким відвертим і щирим Любомир Стринаглюк був протягом всієї зустрічі. Вона залишила по собі такі ж щирі емоції і відчуття.