Чорнобиль: випробування на мужність

«Третій Ангел просурмив і впала з неба велика зірка, що горіла, немов світильник. І впала на третину рік і на джерела вод. Ім’я цієї зірки – полин. І третина вод стала полином. І багато людей вмерли від вод, тому що вони гіркими стали…»

14 грудня – День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС – людей, котрі ціною свого життя і здоров’я змогли здолати страшну трагедію XX століття, що сталася 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС. Саме 14 грудня було офіційно повідомлення про завершення будівництва саркофага над зруйнованим, у результаті вибуху, четвертого енергоблоку ЧАЕС.

З нагоди вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у Сторожинецькій центральній бібліотеці відбулась зустріч з учасником ліквідації аварії на ЧАЕС І-ї категорії Крушніцьким Валерієм Михайловичем, який презентував свою автобіографічну книгу «Тернистий шлях сільського фельдшера». У виданні матеріал подається за трьома розділами: медичний, в якому йдеться про професійну діяльність автора;  чорнобильський, в якому розповідається про важкий період строкової служби в атомному полку; історико-краєзнавчий, в якому досліджується історія сіл Костинці та Ясени, історія свого родоводу, а також відомості про цікавих особистостей нашого краю.

Представляючи свою книгу, автор більше уваги приділив розділу книги, в якому йдеться про 1,5 роки строкової служби в атомному полку, який ліквідовував наслідки аварії у 1986-1987 роках.

Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов’язаних зі скорботним часом ядерного апокаліпсису. Чорнобильська біда надовго залишиться в нашій пам’яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям.

Впала з неба додолу потривожена ангелом зірка,

Покотилась до обрію, збурила зоряну синь;

На душі стало сумно, на устах стало солоно-гірко,

Бо чорнобиль-трава – не полин.

Чом же ти, Україно, материнська вербова колиска,

Знов така мовчазна, мов обпалена груша стоїш?

І течуть твої сльози, і болять твої роки так близько,

Чом не просиш у Бога здоров’я для діток своїх?

Ти завжди була з Богом, не нужденна ні хлібом, ні сіллю,

Як же ти допустила, щоб скалічили душу твою?

Впала з неба зоря, покотилась Чорнобильська зірка…

Героїзм ліквідаторів врятував мільйони життів, врятував світ. Ціною свого життя і здоров’я, під великими дозами опромінення вони зупинили невидимого і дуже підступного ворога.

Сьогодні наш обов’язок – пам’ятати про учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, які є прикладом мужності, самовідданості та високого професіоналізму.

Для тих, хто хоче ознайомитись з виданням Валерія Крушніцького «Тернистий шлях сільського фельдшера» запрошуємо до бібліотеки!