Українська пісня – душа народу

Народна пісня… Це ніби цілюще джерело, з якого чим більше п’єш, тим більше хочеться, чим більше співаєш, тим більше співати хочеться. Яку владну силу таїть вона в собі! Вона – серце народу, душа, крила. Витворена народом, пахне травневими дощами, синіми льонами, материними руками.

Минають віки, змінюються суспільні устрої, потрясають світ нищівні війни і голодо­мори, на зміну одним поколінням приходять інші — у кожного свої смаки, свої уподобання. А народна пісня залишається, через усі  життєві складнощі проносить вона свій первісний чар, свою нев’янучу молодість. Народна пісня — це ду­ша народу, його історія.

Пісня – це голос народу, це поетичний вияв його працелюбної вдачі, мрій і прагнень. Про  це гарно писав Михайло Стельмах: ” Народна пісня  – це, насамперед, історія землі української та невмирущість духу народного, це світ надій – сподівань, які не залишають людину в найтяжчі лихоліття”

Про збереження традицій української народної пісні йшлося на арт-зустрічі у Сторожинецькій центральній бібліотеці. Для учасників зустрічі звучали чарівні мелодійні народні пісні у виконанні Альони Костащук, Георгіни Паскал-Кравцової та Оксани Мелещук.

Книжкову виставку “Пісня звучатиме вічно” презентувала провідна бібліотекарка відділу обслуговування Людмила Курінна.

Наша пісня і наша дума – справді прекрасні. І тому, ще довго – довго поети, письменники, композитори творитимуть їй гімни і симфонії. І завжди буде вона звучати в живому виконанні в побуті, на сцені та безмежному ефірі, як і в комфортному просторі Сторожинецької бібліотеки.

І нехай пророчими стануть слова великого генія українського народу Тараса Шевченка:

    Наша дума, наша пісня

    Не вмре, не загине

    От де, люди, наша слава

    Слава Україні!