Величний співець Буковини

190 років від дня народження Сидора Івановича Воробкевича

Сидір Воробкевич — український письменник, композитор, культурно-мистецький діяч, православний священник, педагог, художник і редактор буковинських часописів. У своїй творчості він часто звертався до тем історичного минулого українського народу.

Він користувався низкою псевдонімів, серед яких: Данило Млака, Демко Маковійчук, Морозенко, Семен Хрін, Ісидор Воробкевич, С. Волох.

Народився 5 травня 1836 року в Чернівцях у родині викладача філософії міської гімназії та духовної семінарії. Його родове коріння пов’язане з Литвою: прадід, який утік звідти, мав ім’я Сеульський Млака де Орочко, а дід згодом змінив прізвище Орочко на Воробкевич. Частина «Млака» згодом стала улюбленим псевдонімом Сидора.

Рано залишившись сиротою, він разом із братом Григорієм (який пізніше став поетом і виступав під псевдонімом Наум Шрам) виховувався в Кіцмані у дідуся Михайла та бабусі Параскеви. Саме бабуся прищепила йому любов до рідної мови, пісні та народної традиції. Від неї діти чули численні казки, пісні й оповіді про козаків і турків.

Освіту здобув у Чернівцях: закінчив чотирикласну школу, гімназію та духовну семінарію. Уже в гімназійні роки почав писати вірші й створювати до них музику. З юності активно збирав народний фольклор — пісні, казки, оповідки. Його особливо цікавила подібність буковинських пісень до фольклору Наддніпрянщини, Поділля та Галичини. Захоплювався творчістю Тараса Шевченка, Григорія Квітки-Основ’яненка, Івана Котляревського, Марка Вовчка, Миколи Гоголя, а також вивчав доробок Маркіяна Шашкевича й Миколи Устияновича.

Музичну освіту здобув приватно у професора Віденської консерваторії Ф. Кренна, отримавши диплом учителя музики. У 1867 році повернувся до Чернівців, де викладав спів у духовній семінарії та гімназії, а з 1875 року — після відкриття університету — навчав музики студентів.

У цей період активно розгорнув літературну діяльність. У своїх віршах він оспівував любов до рідного краю («Моя Буковина», «Збудилась Русь», «Руська пісня»), а також змальовував життя західноукраїнського селянства («Рекрути»). У 1877 році видав перший буковинський альманах «Руська хата».

Писав українською, німецькою та румунською мовами. Його літературна спадщина включає вірші, поеми, оповідання, новели, нариси, гумористичні твори та повісті як реалістичного, так і романтичного спрямування. За життя письменника була видана збірка «Над Прутом» (1901) за участю Івана Франка.

Воробкевич був одним із засновників і редакторів журналу «Буковинська зоря», очолював «Руське літературне товариство» та студентське товариство «Союз».

Як композитор, він створив значний доробок: понад 400 хорових творів (близько 250 на власні тексти), 40 романсів, 20 дуетів і квартетів, а також опери, оперети, мелодрами та інструментальні п’єси. Писав музику на слова Тараса Шевченка, Юрія Федьковича, Івана Франка, Васіле Александрі, Міхая Емінеску. Його внесок у розвиток музичної культури Буковини й Галичини є надзвичайно вагомим.

Він також був одним із найпопулярніших драматургів і театральних композиторів другої половини XIX століття, створивши 18 оригінальних драм і оперет. Окрім того, писав музику до творів інших авторів, зокрема до «Назара Стодолі» Тараса Шевченка. Поряд з українським, досліджував і румунський фольклор, публікував музикознавчі праці румунською мовою та створював поетичні твори.

Його твори перекладалися німецькою, болгарською та іншими мовами.

Помер Сидір Воробкевич 18 вересня 1903 року. Іван Франко називав його одним із «перших жайворонків нової весни нашого народного відродження».

З нагоди відзначення 190 років від дня народження Сидора Воробкевича у бібліотеках КЗ “Сторожинецька публічна бібліотека” відбулися літературно-мистецькі вечори “Величний співець Буковини”.

Користувачі Сторожинецької центральної бібліотеки Оксана Мелещук та Наталія Петричук долучились до обласного відеочеленджу #Читаємо_Сидора_Воробкевича.