Воїни доброї волі

Сьогодні, 14 березня в Україні відбувається вшанування добровольців – людей, які не були військовими за професією, але в критичний для держави момент без повісток чи примусу, добровільно «поставили на паузу» своє попереднє життя й узяли до рук зброю, щоб захистити країну.

Добровольчий рух – один з феноменів українського суспільства. Одна з наших суперсил.
У важкі моменти добровольці підтримали та посилили українську армію.

У військо масово йшли найкращі. Люди, які мали досягнення та перспективи у цивільному житті, залишали бізнес і родини, наукові досягнення, успішну карʼєру в різних сферах і навіть своє життя в інших країнах та добровільно йшли на поле бою, щоб захистити Україну. Вони ризикували та ризикують життям заради нас. Чимало з них уже віддали свої життя.
Шана і памʼять – це найменше, чим можемо їм віддячити!

“Той фронтовий захід (Сонця) – то вже ніби якась ціла культура. Щоразу не можу на нього надивитися. Ти їдеш від одного до іншого підрозділу, чуєш нові історії, переживаєш кожну із них, цінуєш кожну із них і дуже обережно складаєш в голові, у диктофоні або нотатнику телефона, так обережно, ніби вони можуть розбитися. Щоб не забути, щоб не пропустити якусь дрібничку. Про кожного і кожну, хто тут і хто ніколи не знає, скільки ще лишилося, чи буде новий той красивенний захід на Сході? Я теж не знаю. Але пишу, перечитую, виправляю, перепитую, уточнюю, доповнюю. І завжди боюся не встигнути. Кожного дня, кожної хвилини я боюся не встигнути…”

Авторка цих слів Ірина Вовк – журналістка, редакторка, кореспондентка і документалістка. З квітня 2014 року їздить у зону бойових дій як журналістка і волонтерка українських військовиків.

ЇЇ нова книга “Рубаки на “корчах”, яка нещодавно надійшла до фондів Сторожинецької бібліотеки, – це тридцять історій українських воїнів-добровольців, які були записані на фронті. У цій книжці – вояки та воячки, хлопці й дівчата: медики, розвідники, штурмовики, оператори дронів, артилеристи, піхотинці, протиповітряні оборонці, які чесно воюють. Беруть та й роблять свою справу – те, що вміють. Про них не знімають фільми, їхні імена не відомі. Втомлені, посивілі замолоду, з розхитаними нервами і вицвілими очима… Справжні вояки, чи рубаки, – ті, які пережили важкі бої, оточення, успішні наступи, – про війну розповідають мало. Але кожен і кожна з них – приклад відданості, міці та гарту, вони – новітні Українські Герої.

“Я спробую розповісти тими історіями якнайбільше, так, щоб вени напружилися і в горлі стиснуло… і ще довго не відпускало…” – пише авторка у передмові.

Запрошуємо вас, шановні читачі, до бібліотеки пережити разом з авторкою ті 30 історій (і не тільки їх) про українських добровольців і вшанувати наших героїчних захисників і захисниць!

Слава Україні!

Героям слава!